黑絲綢時刻：布魯克林的靜默詩意

當你以為在拍皮膚？不，我是在拍‘呼吸的停格’。黑絲不是為了閃閃發亮，是它太會黏人了——像媽媽泡的那壺鐵觀音，靜靜地貼著心跳。Lightroom不是修圖工具，是禪修筆記本；影子從來不是為了流量，是為了讓靈魂能喘口氣。你們咋看？這張照片該掛在牆上還是茶几上？評論區開戰啦！

Це не фотосесія — це молитва у темря.

Моя бабуся казала: «Не треба бути красною — треба пам’ятати». І ось я сиджу в Брукліні з чорною шовкою на спині… не фотографуючи, а слухаючи кожен подих.

Десятки кадрів? Не для лайків — для тиші. А ця шовка? Вона не з минулого — вона з міжсерцьбиванням.

Ви пам’ятаєте свій найкрасніший момент? Коли тиша стала гучою? Або коли чорна шовка розчинилася у повітрі як дощ? Коментарний розпочинайте!