Це не фотографія — це молитва на снігу.

Вона не позувала для Instagram. Вона просто запам’ятовувала тиху весну над Дніпром.

Моя бабуся казала: «Місяць ніколи не повний — він цілий лише тоди, коли ти вже не дивишся».

А тепер? Я бачу її на даху — у шовтому одязі з китайського шовку і… чеканом! Навряд чи хтось це розуміє.

А ви咋看? Коментарій закрито — але йде життя.

Коли Дніпро забув сніг — хто зробив фото?.. Я теже не стріляв миттями — я чекав їх у повільному спокої… Наче чорнило на папері Ваші! А ця червона ханфу? Це не мода — це святиня. Триста зображень? Нема галереї… тільки свиток у тишці без слуху.

А ви咋看? Чи це мистика чи просто моя бабуся вигадала фотку замість снігу?

#Дніпро_забув_сніг #静夜里的视觉诗人

Коли Пінк забуває Сніг — хто ще фоткає Азію? 🥶

Моя бабусь з Києва вдруг уявляє себе як азійську дженту-вчительку з пастельним кольором і шовком з снігу… Це не фотосесія — це екзистенція.

Сніг на Дніпрі забув про розовий шовок? Але жодна мода! Ти ж не дивися? У тебе нема нав’язки — ти ж просто фоторецензор з мріями.

Приходь! В коментарях розкажи: чи це чарунний майбет-пакет чи просто втрата сну на фоні ласкавої мрим?

Коли Дніпро забув сніг — хто ще підтримує естетику? 🤔

Анжела не фотографує тілла — вона фотографує тихий дихання між ними. Сніг на Кияо? Ні! Це ж той саме сніг на Дніпрі — і він розчиняється у світлому диханні. Не треба шукати у соцмережах — треба просто сидить і дивитись. Такий кадр? Не фотка — це медитація з морозом. Ви咋 бачите? Коментарний ряд уже розпочався… 😌